Словник української мови (1937)/відвіювати
| ◀ відвічно | Словник української мови В відвіювати |
відвоглий ▶ |
|
Відві́ювати, ві́юю, єш, сов. в. відві́яти, ві́ю, єш, гл. Отвевать, отвеять.
| ◀ відвічно | Словник української мови Борис Грінченко В відвіювати |
відвоглий ▶ |
|
Словник української мови — В
відвіювати
Борис Грінченко
1937
Відві́ювати, ві́юю, єш, сов. в. відві́яти, ві́ю, єш, гл. Отвевать, отвеять.