Словник української мови (1937)/відвічний

Словник української мови
Борис Грінченко
В
відвічний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Відві́чний, а, е. Вечный, всегда бывший. Довгий острів на Дніпрі, укритий одвічним лісом. Стор.