Словник української мови (1937)/відвітувати
| ◀ відвітний | Словник української мови В відвітувати |
відвічальний ▶ |
|
Відві́тувати, тую, єш, гл. Отвечать. Питає: «Де ти мою козу дів?» — Продав, — одвітує Климець. Рудченко. Сказки. I. 67.
| ◀ відвітний | Словник української мови Борис Грінченко В відвітувати |
відвічальний ▶ |
|
Словник української мови — В
відвітувати
Борис Грінченко
1937
Відві́тувати, тую, єш, гл. Отвечать. Питає: «Де ти мою козу дів?» — Продав, — одвітує Климець. Рудченко. Сказки. I. 67.