Словник української мови (1937)/відвійок

by Борис Грінченко

◀ відвідціль

Словник української мови Борис Грінченко В відвійок

відвістити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відві́йок, йка, м., иногда во мн. ч. відві́йки. Щуплое зерно, которое при веянии падает в средине между мякиною и полновесным зерном. Мнж. 187. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці. Грин. II.