Словник української мови (1937)/відважуватися

by Борис Грінченко

◀ відважувати

Словник української мови Борис Грінченко В відважуватися

відвал ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Відва́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. відва́житися, жуся, жишся, гл. 1) Отвешиваться, отвеситься. 2) Отваживаться, отважиться, осмелиться, решиться. От я не відважуся сказати йому. Давно вже хотів він признатись, що жонатий, та не признававсь. Далі одважився: треба! МВ. (О. 1862. I. 78).