Словник української мови (1937)/відважувати
| ◀ відважно | Словник української мови В відважувати |
відважуватися ▶ |
|
Відва́жувати, жую, єш, сов. в. відва́жити, жу, жиш, гл. 1) Отвешивать, отвесить. Відваж солі. — бе́беха. Дать тумака, отвесить удар. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? Харьк. 2) — жизнь, життя́. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерті козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь. К. ЧР. 173.