Словник української мови (1937)/від'їзний
| ◀ від'їздити | Словник української мови В від'їзний |
від'їсти ▶ |
|
Від'їзни́й, а́, е́. Который на отъезде, прощальный. Так може, діду, й од'їзної (чарки)? О. 1862. I. 51. Від'їзне́ = Відклінне.
| ◀ від'їздити | Словник української мови Борис Грінченко В від'їзний |
від'їсти ▶ |
|
Словник української мови — В
від'їзний
Борис Грінченко
1937
Від'їзни́й, а́, е́. Который на отъезде, прощальный. Так може, діду, й од'їзної (чарки)? О. 1862. I. 51. Від'їзне́ = Відклінне.