Словник української мови (1937)/воркун

by Борис Грінченко

◀ воркувати

Словник української мови Борис Грінченко В воркун

воробень ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ворку́н, на́, м. = Воркотун. А на печі воркун ворчить. О. 1861. XI. Св. 51. Ум. Воркуно́к, воркуно́чок. Ой, воркуне та воркуночку, не бий мене та в головочку. Г. Барв. 40.