Словник української мови (1937)/воркувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
воркувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Воркува́ти, ку́ю, єш, гл. Ворковать. Чого, серце, як голубка, день і ніч воркує? Шевч. 43. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 49.