Словник української мови (1937)/ворина
| ◀ ворик | Словник української мови В ворина |
воріг ▶ |
|
Вори́на, ни, ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. Пирят. у. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть-усе дощенту вигоріло. Канев. у.