Словник української мови (1937)/возовий

by Борис Грінченко

◀ возове

Словник української мови Борис Грінченко В возовий

возовик ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Возови́й, а́, е́. 1) Тележный. Возове колесо. 2) Упряжной. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Мет. 3) Проезжий, едущий возом. Да брали мито-промито: од возового по пів золотого, од пішого пішениці по три денежки мита брали. АД. II. 21. 4) Шлях возови́й. Проезжая дорога. Канев. у.