Словник української мови (1937)/воздух
◀ воздобний | Словник української мови В воздух |
воздуховий ▶ |
|
Во́здух, ху, м. 1) = Пові́тря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає. Ном. № 9926. 2) Воздух (церк. утв.). Ном. № 14182. Ум. Воздушо́к.