Словник української мови (1937)/виїжджати
| ◀ виїдок | Словник української мови В виїжджати |
виїзд ▶ |
|
Виїжджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Виїзди́ти. Вже твій Юрочко зза гори виїжджає. Мет. 177. Чоловік знає, коли виїжджає, а не знає, коли вернеться. Ном. № 11375.
Ви́їзд, ду, м. Выезд, отъезд. Соколонько та на вилеті, козаченько та на виїзді. Мет. 179.
Виїзди́ти, жджу́, диш, сов. в. ви́їхати, їду, деш, гл. 1) Выезжать, выехать. Щодня одні виїздили, другі приїздили. Стор. М. Пр. 67. 2) Только несов. в. Объезжать (коня).
Ви́їздити, жджу, диш, гл. Изъездить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139.
Ви́їсти. См. Виїдати.
Ви́їхати. См. Виїздити.
Вийграва́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́йграти, граю, єш, гл. = Вигравати, виграти.
Вийма́ти, ма́ю, єш, сов. в. ви́йняти, йму, меш, гл. 1) Вынимать, вынуть; обнажать; освобождать. Ключі спід голов виймав. Макс. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає. Макс. Ххе!.. вийнявши з рота люльку і сплюнувши, мовив Кирило. Мир. Пов. II. 44. 2) Исключать, исключить, изъять. 3) — зу́би. Рвать зубы. 4) — о́чі. Выкалывать, выклевывать глаза. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі. Шевч. 54.
Вийма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. ви́йнятися, ймуся, мешся, гл. 1) Выниматься, вынуться; обнажаться. Копирсаю, копирсаю, — ніяк не виймається скабка з пальця. 2) Находиться, найтись, оказаться, случиться. Тільки одна птиця вийнялась, що добила усіх звірів. ЗОЮР. II 31. Такі пішли дощі, що й дня не вийнялось погожого. 3) Всходить, взойти (о солнце). Було, скоро сонечко вийметься, лікар і котить удвуконь. МВ. (О. 1862. III. 46).
Ви́йна, ної, ж. Тетка, жена брата отца. Стрийна-вийна — біс, не родина; зять і невістка — чорт, не дитина. Ном. № 9394.
Ви́йняти, ся. См. Виймати, ся
Ви́йти. См. Виходити.
Ви́кавзувати, зую, єш, гл. Выбранить. Я його добре викавзував. Вх. Зн. 23.
Ви́каз, зу, м. Обнаружение; донесение, донос. Пилку вже через виказ найдено, — хлопець виказав. Верхнеднепр. у. (Залюбовск.).
Ви́казати. См. Виказувати.
Ви́казитися, жуся, зишся, гл. Посходить с ума, побеситься всем, перебеситься. Да нехай вони виказяться, не займай їх. Ном. № 5126.
Вика́зувати, зую, єш, сов. в. ви́казати, жу, жеш, гл. 1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Г. Барв. 293. Виказує на тебе, що ти з ним крав. Екатериносл. у. 2) Выговаривать, выговорить, высказывать, высказать. Лає чоловіка та виказує. Рудч. Ск.
Ви́какати, каю, єш, гл. Детск. Испражнить.
Ви́какатися, каюся, єшся, гл. Детск. Испражниться.
Ви́канючити, чу, чиш, гл. Выклянчить. Так ви ж не виканючите! Ном. № 4580.
Ви́капаний, а, е. 1) Искапанный. 2) Похожий как две капли воды, вылитый. Радом. Грицько — викапаний батусь.