Словник української мови (1937)/виїздити

by Борис Грінченко

◀ виїзд

Словник української мови Борис Грінченко В виїздити

виїсти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Виїзди́ти, жджу́, диш, сов. в. ви́їхати, їду, деш, гл. 1) Выезжать, выехать. Щодня одні виїздили, другі приїздили. Стор. М. Пр. 67. 2) Только несов. в. Объезжать (коня).

Ви́їздити, жджу, диш, гл. Изъездить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139.