Словник української мови (1937)/вичунювати
| ◀ вичумакувати | Словник української мови В вичунювати |
вичуняти ▶ |
|
Вичу́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́чуняти, няю, єш, гл. Оправляться, оправиться от болезни, выздоравливать, выздороветь. Занедужала. Бачить, що не вичуняє і кличе батька. Грин. I. 285. Нездужає Катерина, ледве-ледве дише… Вичуняла, та в запічку дитину колише. Шевч. 67.