Словник української мови (1937)/вичумакувати

by Борис Грінченко

◀ вичубити

Словник української мови Борис Грінченко В вичумакувати

вичунювати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́чумакувати, кую, єш, гл. Заработать чумачеством. Нехай хто хоче чумакує! Не вичумакуєш собі такої веселості серед безкраїх степів. Г. Барв. 148.