Словник української мови (1937)/витріщати

by Борис Грінченко

◀ витріщака

Словник української мови Борис Грінченко В витріщати

витріщатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Витріща́ти, ща́ю, єш, сов. в. ви́тріщити, щу, щиш, гл. 1) Вытаращивать, вытаращить. Ходив Хома ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Рудч. Ск. II. 175. Очі витріщив, як жировий туз. Ном. № 6596. 2) Выставлять, выставить обнаженную часть тела.