Словник української мови (1937)/вистригати

by Борис Грінченко

◀ вистрибувати

Словник української мови Борис Грінченко В вистригати

вистріл ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вистрига́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стригти, жу, жеш, гл. 1) Выстригать, выстричь. 2) Только сов. в. Остричь всех. Одбирають на розколи овець… і стрижуть. Вистригши, випускають. О. 1862. V. Кух. 33.