Словник української мови (1937)/вистрибувати

by Борис Грінченко

◀ вистрибом

Словник української мови Борис Грінченко В вистрибувати

вистригати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вистри́бувати, бую, єш, гл. Подскакивать, прыгать, танцевать. Попереду чумак іде, вистрибує йдучи. Рудч. Чп. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задрижали, вистрибувавши гоцака. Котл. Ен. I. 20.