Словник української мови (1937)/вирячувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вирячувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Виря́чувати, чую, єш, сов. в. ви́рячити, чу, чиш, гл. — о́чі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку. Левиц. I. 433.