Словник української мови (1937)/вирячувати

by Борис Грінченко

◀ вирячкуватий

Словник української мови Борис Грінченко В вирячувати

виса ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Виря́чувати, чую, єш, сов. в. ви́рячити, чу, чиш, гл. — о́чі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку. Левиц. I. 433.