Словник української мови (1937)/вирячкуватий
| ◀ вирячити | Словник української мови В вирячкуватий |
вирячувати ▶ |
|
Вирячкува́тий, а, е. Пучеглазый; выпученный (о глазах). Чуб. II. 40. Очі такі стали вирячкуваті. О. 1862. VIII. 17.
| ◀ вирячити | Словник української мови Борис Грінченко В вирячкуватий |
вирячувати ▶ |
|
Словник української мови — В
вирячкуватий
Борис Грінченко
1937
Вирячкува́тий, а, е. Пучеглазый; выпученный (о глазах). Чуб. II. 40. Очі такі стали вирячкуваті. О. 1862. VIII. 17.