Словник української мови (1937)/випруджувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
випруджувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Випру́джувати, джую, єш, сов. в. ви́прудити, джу, диш, гл. Изгонять, изгнать, выискивать, выискать (о насекомых-паразитах). Випрудив нужу. К. ПС. 143.