Словник української мови (1937)/випростувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
випростувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Випро́стувати, тую, єш, сов. в. ви́простати, таю, єш, гл. Выпрямлять, выпрямить; вытягивать, вытянуть. Випростав ти спину од тяжкої ноші. К. Псал. 189. Ніжки́ ви́простати. Умереть, издохнуть. До вечора й ніжки (півень) випростав. Сим. 216.