Словник української мови (1937)/виправдитися

by Борис Грінченко

◀ виправдити

Словник української мови Борис Грінченко В виправдитися

виправдувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Випра́вдуватися, дуюся, єшся, сов. в. ви́правдатися, даюся, єшся и ви́правдитися, джуся, дишся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хотів ся виправдати. Вх. Лем. 398. Як не піймав його, то він там виправдиться. Новомоск. у.