Словник української мови (1937)/виплюндрувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
виплюндрувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́плюндрувати, рую, єш, гл. Истребить, уничтожить. Стільки було берестків, а тепер ні годного нема — усі виплюндровано. Лубен. у. А що він садка виплюндрував! Лебед. у.