Словник української мови (1937)/випльовувати
| ◀ виплутуватися | Словник української мови В випльовувати |
виплюндрувати ▶ |
|
Випльо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́плювати, люю, єш и ви́плюнути, ну, неш, гл. Выплевывать, выплюнуть. Душі не виплювати. Ном. № 8299. Тоді чорт — нічого робить — взяв та й виплював розписку. Рудч. Ск. II. 25.