Словник української мови (1937)/випереджати

by Борис Грінченко

◀ випелешити

Словник української мови Борис Грінченко В випереджати

виперти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Випереджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. ви́передити, джу, диш, гл. Опережать, опередить, обгонять, обогнать. Ну, тепер, — каже чорт, — хто кого випереде, того буде пані. Рудч. Ск. I. 68.