Словник української мови (1937)/викорпувати
| ◀ викорпати | Словник української мови В викорпувати |
викорчовувати ▶ |
|
Вико́рпувати, пую, єш, сов. в. ви́корпати, паю, єш, гл. Житина в око впала? Ке сюди, я викорпаю ціпилном. — Хоч би бичем, а не ціпилном, — одповів, протираючи полою око, той, кому треба було викорпувати. Г. Барв. 315.