Словник української мови (1937)/вивід

by Борис Грінченко

◀ вивівати

Словник української мови Борис Грінченко В вивід

вивідати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́від, воду, м. 1) Вывод. 2) Вывод, выводка, рождение (о птицах); выводок; род. Він кидає на землю свої яйця, щоб грілися в піску на вивід. К. Іов. 89. Торік вивід був луччий. Увесь вивід вовчий. Сучого виводу. Ном. № 3548. 3) Печная труба в сенях и на крыше. Чуб. VII. 381. Біжи в сіни до верха під вивід. Грин. II. 323. Дим стелеться з вивода. Грин. I. 254. 6) Полоса узора, вышитая вдоль рукава или пазухи рубахи. На сорочці у його гарний вивід, — наче змальовано з чого. Екат. у. Пошила рукава з виводами. Славян. у.