Словник української мови (1937)/виворочати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
виворочати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́ворочати, чаю, єш, гл. Исходить. Де вже він не виворочав, — як було почне казати покійник: бував і в Чорногорії, і в Чорноморії, і за Дунаєм. Борз. у.