Словник української мови (1937)/вибріхувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вибріхувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вибрі́хувати, ую, єш, сов. в. ви́брехати, шу, шеш, гл. 1) Ложью, обманом приобретать, приобресть. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика. Гліб. 47.