Словник української мови (1937)/вибрикувати

by Борис Грінченко

◀ вибрик

Словник української мови Борис Грінченко В вибрикувати

вибріхувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вибри́кувати, кую, єш, гл. 1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води. Грин. I. 253. 2) Резвиться, шалить (о детях). Щоб наші діти так вибрикували. Ном. № 11620.