Словник української мови (1937)/виблискувати
| ◀ виблагати | Словник української мови В виблискувати |
виблискуватися ▶ |
|
Вибли́скувати, кую, єш и вибли́скуватися, куюся, єшся, гл. Сверкать, светить. Ясні зорі виблискували на темному небі. Мир. ХРВ. 50. Викосив птичку таку гарну, що аж виблискується. Рудч. Ск. I. 163.