Словник української мови (1937)/веселитися
◀ веселити | Словник української мови В веселитися |
веселиця ▶ |
|
Весели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. 1) Веселиться. Загубиш, то не смутись, — знайдеш, то не веселись. Ном. № 5851. Веселіться ж, люди добрі, гуляйте! Шевч. 306. 2) Радоваться. Я тобою, пташко, веселюся. Шевч. 193.