Словник української мови (1937)/веселити

by Борис Грінченко

◀ веселик

Словник української мови Борис Грінченко В веселити

веселитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Весели́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Веселить, увеселять. Вона було ввесь двір веселить собою, як зорею. МВ. I. 70. 2) Радовать. І душу веселить одрадою благою. К. Псал. 54. Жити б, жить та славить бога і добро творити та божою красотою людей веселити. Шевч. 327.