Словник української мови (1937)/верства

by Борис Грінченко

◀ верстати

Словник української мови Борис Грінченко В верства

верствак ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Верства́, ви́, ж. 1) Верста. Прибігають до царевого дому… верстов за п'ять. Рудч. Ск. I. 105. У доброго коня не довгі верстви. Ном. № 11385. 2) Верстовой столб. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Рудч. Чп. 155. Понаставляли тут верстів, що й розминуться трудно. Ном. № 6595. 3) Слой земли, снопов; ряд ветвей на дереве, находящихся на одной высоте. Мнж. 177. Шух. I. 175. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг. Харьк. 4) Слой, класс, круг (общества). Це люди однієї верстви з вами. Левиц. 5) Возраст. Цей дід однієї зо мною верстви. Рк. Левиц. І з меншої верстви вчаться всі. Уманск. у.