Словник української мови (1937)/вередій
◀ вередитися | Словник української мови В вередій |
вередійка ▶ |
|
Вереді́й, дія́, м. Капризник, прихотливый, переборчивый. Уман. II. 8. Вередувала б тебе лиха година! Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! Харьк.