Словник української мови (1937)/вередити

< Словник української мови (1937)

◀ вереди

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вередити

вередитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вереди́ти, джу́, ди́ш, гл. Мешать, препятствовать, вредить. Угор.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/вередити&oldid=568493