Словник української мови (1937)/вербина

by Борис Грінченко

◀ верба

Словник української мови Борис Грінченко В вербина

вербинець ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Верби́на, ни, ж. 1) Одно вербовое дерево. КС. 1883. XI. 510. Не стій, вербино, розкидайся. Мет. 159. 2) Вербовое дерево. Стіни з вільхи та вербини. Щог. Сл. 99. Ум. Верби́нка. Мнж. 30.