Словник української мови
Борис Грінченко
В
вагани
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вагани́, ні́в, м. мн. 1) Продолговатая деревянная миска, род небольшого корытца для пищи. Сим. 19. Всю страву в вагани вливали і роздавали всім ложки. Котл. Ен. II. 12. 2) = Ночви. Сів (дурень) у вагани та й плава. Мнж. 79. Ум. Ваганки́. Біля куреня уже стоять ваганки, повнісінькі галушок з салом. Греб. 401.