Словник української мови (1937)/вага
| ◀ вавчар | Словник української мови В вага |
вагани ▶ |
|
Вага́, ги́, ж. 1) Вес. На хуру вагою кладуть. Г. Барв. 324. Ой десь мій брат у Криму продає сіль на вагу. Рудч. Чп. Ваго́ю да́ти. Отпустить на вес. Важко́ю ваго́ю. С великим трудом. 2) Тяжесть, бремя, груз. Хури йшли з вагою. Широко ступав Марко, здавалось, і ваги ніякої не було у його на плечах. Стор. М. Пр. 25. Отож на мене вагою сіло. Ном. № 13275. Усяка людина має свою вагу на світі. К. (О. 1861. VI. 28). 3) Весы. Ой, хто б узяв та зважив моє горе! хто б на вагу зложив моє нещастя. К. Іов. 4) Гиря. Я бачив ув Одесі самограйну машину: ваги колеса повертають, а вона й грає, так само як у дзигаркові. Канев. у. 5) Вес, значение, сила. Це для мене не має жадної ваги. 6) Бу́ти у вазі́. Быть беременной. На третій годочок я стала у вазі: господь і мені дав. Г. Барв. 97. 7) Колебание. Гой ги, вороги! ми не маєм ваги! Шевч. 57. Ревуть, лютують вороги, козацтво преться без ваги — і покотились яничари. Шевч. 59.