Словник української мови (1937)/білозорець

by Борис Грінченко

◀ білозор

Словник української мови Борис Грінченко Б білозорець

білозорий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Білозо́р, ра, білозо́рець, рця, м. 1) = Білозір, білозірець. АД. I. 190. Козаченьку-білозору, говори зо мною! Грин. III. 296. 2) Только білозо́р. Раст. Parnassia palustris. L. ЗЮЗО. I. 130.