Словник української мови (1937)/білозір
| ◀ білозерець | Словник української мови Б білозір |
білозірець ▶ |
|
Білозі́р, зо́ра, м. 1) Красавец, милый? Мій білозір на поріг, я йому на талірку пиріг. Лебед. у. 2) Эпитет месяца. Місяцю-білозору, зайди за комору. Грин. III. 242.