Словник української мови (1937)/бідний

by Борис Грінченко

◀ бідкуватися

Словник української мови Борис Грінченко Б бідний

бідник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бі́дний, а, е. 1) Бедный, неимущий. Роди, боже, на всякого долю — бідного і багатого. Чуб. III. 229. 2) Несчастливый, горемычный, бедный. Бідна моя головонька, доленька нещасна. Мет. Помер отець-ненька — я журюся: до кого ж я, бідна, пригорнуся? Чуб. V. 50. Ум. Бідненький, біднесенький. Жив тоді бідненький чоловік із жінкою. Грин. I. 71.