Словник української мови (1937)/бідкувати

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бідкувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бідкува́ти, ку́ю, єш, гл. Печаловаться о ком, о чем. А той щедрий та розкішний все храми мурує, та отечество так любить, так за ним бідкує. Шевч. II. 12. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. I. 199.