Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бухтіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бухті́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Пылать, вспыхивать. Вогні бухтіють. Харьк. 2) Глухо звучать. Бубон бухтіє. Мир. ХРВ. 341.