Словник української мови (1937)/бунтувати

by Борис Грінченко

◀ бунтування

Словник української мови Борис Грінченко Б бунтувати

бунтуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бунтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає. К. Псал. 146. 2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ. Єв. Л. XXIII. 5.