Словник української мови (1937)/булькнути

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
булькнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бу́лькнути, ну, неш, гл. Одн. в. от булькати. Тільки булькнув пан у воду та бульбашки позскакували наверх води. Чуб. II. 566.