Словник української мови (1937)/булька
| ◀ бульк! | Словник української мови Б булька |
булькання ▶ |
|
Бу́лька, ки, ж. = Бульбашка 1. Бульки, котрі позбігали з кип'ятку і захололи, із їх і стали гори, а меж ними долини. Чуб. I. 39. Аж бульки на воді стають. Фр. Пр. 129.