Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бузьків
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бузькі́в, ко́ва, ве. 1) Принадлежащий аисту. Бузькове гніздо. 2) — оге́нь. Раст. Lychnis fios cuculi. Вх. Пч. 11. 33.